Жінка шукала виходу із складної ситуації - чоловік кожен день приходить напідпитку. Ті злиденні гроші, що він заробляє, додому майже не потрапляють. Вона теж працює, але її зарплати на сім’ю не вистачає. Ситуація, що не день, то гірша. Діти не доїдають, а про якісь обновки, не говорячи вже про меблі, не може бути і мови. Запропонувала чоловікові їхати за кордон, на заробітки, або її відпустити - не хоче. Про те, щоб кинув пити вже й не говорила. За останні роки спільного життя скільки не докоряла все марне: „Пив і пити буду”, - ось і вся відповідь.
Одного разу вона відважилась... Подала документи на виїзд за кордон, тайком від чоловіка. Стала чекати на візу. Крадькома і деякі речі перенесла до знайомих, щоб бува чого не запідозрив. А він і не здогадався, і не запідозрив, бо пильнував іншої - оковитої. В призначений день поїхала по візу. Їй відкрили. Дорога за кордон вільна. Ще тримала сім’я, вірніше її частина - діти. Та заради них вона і зважилась поїхати.
Вранці потай попрощалась з дітьми. Попередила, щоб не говорили до вечора татові. Поїхала не оглядаючись. Боялась, що не витримає дитячих поглядів і повернеться...
Того ж дня чоловік повернувся з роботи швидше ніж завжди, і тверезий. Крім того в руках приніс якісь пакунки. Виявилось, з їжею. Діти здивовано дивились на тата: „Що з ним трапилось?” А він був, як ніколи веселий, привітний, навіть жартував. Переодягнувшись чоловік став поратись на кухні. Діти здивовано переглядались, проте мовчали.
Підійшла пора, в якій жінка повертається з роботи. На цей час стіл був гарно сервірований і заставлений смачною їжею. Задоволений чоловік, вперши руки в боки переможно поглядав на дітей. Зголоднілі діти прийшли на кухню і стали вмощуватись за стіл. Вже хотіли братись до вечері.
- Зачекайте! Ось-ось надійде мама з роботи, - зупинив їх батько, - разом і повечеряємо.
Почувши ці слова діти опустили голови. Вийшли з кухні.
Він зрозумів це по-своєму.
Чекали... Пройшло півгодини..., година. Жінки не було. Чоловік стурбовано поглядав на годинник. Вона ніколи не запізнювалась.
- Тату! Давайте будемо вечеряти, - попросили діти знову вмощуючись за стіл.
- Ще зачекайте хвилинку. Мама ось-ось надійде, - відповів, але не так уже впевнено батько. Невідомо звідки взявшись, якийсь страх став заповзати йому всередину.
- Вона зараз прийде, - додав з розпачем він не зрозуміло кому, дітям чи собі.
- Тату ми дуже хочемо їсти. Мама не прийде, - несміливо сказав хтось з дітей.
- Як не прийде? Де ж вона? - вже зовсім збентежився чоловік і тисячі припущень промайнуло в його голові.
- Де мама? - перепитав він і голос його упав.
- Поїхала за кордон на заробітки, - відповіли винувато принишклі діти і враз розплакались.
Чоловік сів. Охопив голову руками. „Пізно. Занадто пізно я спам’ятався,” - подумав чоловік, відчуваючи, як гіркота заповнила серце, стиснула груди, тугий клубок підступив до горла.
На кухні запанувала гнітюча тиша. Діти опустили ложки так і не скуштувавши вечері. Їжа не лізла в рот. Вони підвелися і вийшли з кухні, не хотіли бачити, як тато плаче.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 7019 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже сподобалось! Таке проникливе оповідання. Невеличке, але торкаеться.
Творчих надхнень вам в Господа! Комментарий автора: Дякую! Питання виїзду на заробітки і по сьогодні актуальне в наших краях, тож само собою вони мене хвилюють. Так я написав декілька оповідань. Всі ці історії мали місце в реальному житті. Розбиті сім'ї, розбиті серця, надії і сподіваня. Та самим прикрим є те, що причиною нещасть є ми самі, бо ніхто нам так не нашкодить, як ми самі.
Ирина Фридман
2007-11-09 14:46:53
Згідна з вамі на всі 100!
Мені далеко не треба брати. Сім'я моеї подруги для мене е сумним прикладом. Їх мама поїхала на заробітки за кордон полишивши родину. Батько так і не сумів оправитись. Діти перенесли велику травму. Згодом родина розпалася. Й досі, перед моїми очіма сльози дівчини,полишеною матір'ю. Трое діток лишилися опори у житті, коли їх тато не витримав, не встояв. Ні, він не помер... він просто до усього байдужий.
Ще раз дякую. Комментарий автора: Іра! Вітаю! Це питання торкнулось і мене особисто, тож молюсь щоб все закінчилось благополучно.
Геннадий
2007-11-10 13:57:10
Хотелось бы узнать, по русски, что здесь написано, если можно. Комментарий автора: Спасибо Геннадий, что заинтересовались, я попробую перевести рассказ и поместить на русском языке.
Євген Аксарін
2008-02-03 16:18:41
Хоч і поставив п"ятірку, а проте зауваження. Ось такі.
=====
Потрохи і деякі речі тайком /потай, крадькома/перенесла до знайомих.
Вранці тайком попрощалась з дітьми
В назначений /призначений/ день поїхала по візу.
Діти опустили ложки так і не попробувавши /скуштувавши/ вечері.
Поэзия : Не теряй надежды. - Анатолий Бляшук К сожалению, приходится слышать очень много печальных историй, когда людей просто обманывала эта система. Когда человек всю свою жизнь работал, и пытался жить честно надеясь обеспечить себе старость, а его просто кидало государство. Очень много приходится слышать о коррумпированных, продажных политиках, целью которых есть не благосостояние страны и народа, а расширение своего собственного капитала. О коррупции в правоохранительных органах, на таможнях, в налоговой службе, в каких-то социальных сферах, и многое другое. И вся эта несправедливость ложится глубоко в наших сердцах, принося нам не мало горечи, и всегда остается вопрос: куда же смотрит Бог…? Неужели Он не видит всего этого зла…? Неужели Ему нет до этого никакого дела…? Размышляя над этим я вспомнил слова Иисуса Который говорил Своим ученикам: «В мире будете иметь скорбь; но мужайтесь: Я победил мир». (Иоан.16:33-б). И это правда, тех, кто хочет жить праведно, ждут не малые скорби. Ведь миром на сегодняшний день правит дьявол, и во всех этих сферах действует его система ценностей. И нам не стоит удивляться тому, что творится вокруг нас. Нам нужно стойко противостоять этой системе зла, и не допускать ее в свои сердца. Вспомним псалом 72: «Псалом Асафа. Как благ Бог к Израилю, к чистым сердцем! А я - едва не пошатнулись ноги мои, едва не поскользнулись стопы мои, - я позавидовал безумным, видя благоденствие нечестивых, ибо им нет страданий до смерти их, и крепки силы их; на работе человеческой нет их, и с [прочими] людьми не подвергаются ударам. От того гордость, как ожерелье, обложила их, и дерзость, [как] наряд, одевает их; выкатились от жира глаза их, бродят помыслы в сердце; над всем издеваются, злобно разглашают клевету, говорят свысока; поднимают к небесам уста свои, и язык их расхаживает по земле. Потому туда же обращается народ Его, и пьют воду полною чашею, и говорят: "как узнает Бог? и есть ли ведение у Вышнего?" И вот, эти нечестивые благоденствуют в веке сем, умножают богатство. Так не напрасно ли я очищал сердце мое и омывал в невинности руки мои, и подвергал себя ранам всякий день и обличениям всякое утро? [Но] если бы я сказал: "буду рассуждать так", - то я виновен был бы пред родом сынов Твоих. И думал я, как бы уразуметь это, но это трудно было в глазах моих, доколе не вошел я во святилище Божие и не уразумел конца их». (Пс.72:1-17). У каждого человека есть выбор, или 60, 70 лет воровать и жить в роскоши, а вечность гореть в адском пламени, или все же остаться верным Божьим принципам и в вечности наслаждаться жизнью. Это абстрактное утверждение: «Но, как написано: не видел того глаз, не слышало ухо, и не приходило то на сердце человеку, что приготовил Бог любящим Его». (1Кор.2:9).
